Творчий портрет

На струнах сонця небо грає,

Хвилює радісно блакить,

І квітка сонях проростає –

Життя моє в собі таїть.

Стебло – родина і опора –

Тримає міцно на землі.

Ділю я з ними щастя й горе,

Великі радощі й малі.

Тут мудрість мамина і тата,

Дитинство щире, золоте,

Мій чоловік, мої малята –

Все найрідніше, дороге.

У небо тягнуться листочки –

Як мрії, що злітають ввись.

І від надії сяють очі,

І серце грає, і бринить.

Нехай вони шорсткі, незвичні,

І важко підкорити світ,

Плекаю добре, світле, вічне,

Немов душі найкращий цвіт.

Пелюстки сонячні сплітаю

В єдине коло неспроста:

У друзях щедро зігріває

Підтримка, віра, доброта.

Життя мережить будні, свята,

Приймаю щедро те, що є.

Не вмію труднощі складати,

Творю нове, ясне, своє…

І в центрі, в серденьку, - зернята –

Оті знання, що я несу:

Не тільки правила вивчати,

Писати, визначать, читати –

Творити між людей красу.

Хай сонях – квітка складноцвітна,

Хіба ж без труднощів буття?

Я буду сонечком світити,

Щоб посміхались всюди квіти,

Нести добро й це життя.